…Єдиний спосіб жити по
справжньому – це жити у світі, насиченому присутністю і дійсністю Бога.
Книга «Семиярусна гора»
Томаса Мертона в українському перекладі побачила світ у 2017 р.Б. Як вказується
в анонсі – цей твір є одним із 100 найкращих книжок XX століття, який справив величезний
вплив на сучасників автора і досі залишається актуальним і важливим. Семиярусна
гора – автобіографічна повість, де автор щиро описує свій шлях до Бога, шлях з
усіма його злетами і падінням, успіхами і невдачами – свої сім ярусів митарств.
Кілька слів про автора. Томас
Мертон (1915-1968) – американський католицький священник, монах-трапіст, один з
найпомітніших письменників минулого століття. Про дату свого народження Т.Мертон
так пише у перших рядках цієї книги: «Я
прийшов у цей світ останнього дня січня 1915 року, в часі великої війни, у
затіні французьких гір неподалік кордону з Іспанією. Від природи вільний,
створений за образом Божим».
А світ у цей час «…був справді картиною пекла, повною таких самих як і я,
людей – тих, що люблять Бога і водночас ненавидять Його, покликаних до любови і
водночас полонених страхом і власними безнадійно суперечливими бажаннями». Т.Мертон
був надзвичайно обдарованою людиною. В п’ятирічному віці вмів
читати, писати і малювати. Досконало знав французьку, англійську та латину.
Мертон був літературознавцем і літературним критиком.
Саме через літературу він
почав свій пошук навернення до Бога.Йому подобався католицизм: церкви, ікони,
піснеспіви, дух і відчуття.
Однак , ранні дитячі роки
Томаса були трагічними: в шестирічному
віці втратив маму, а через кілька років помер батько. Томас став круглим
сиротою. Цікавим тут є той факт, що молитися за упокій матері Мертон почав у
двадцятишестирічному віці. «…Шестирічна дитина, яка дізнається, що її мама
помирає, навіть не уявляє, що за неї можна молитися. Щойно тоді, коли я став
католиком, - двадцять років по тому – нарешті почав молитися за маму». Слід
підкреслити, що у дорослому віці Томас прийняв хрещення у католицькій церкві.
Про своїх рідних Т.Мертон
пише дуже лаконічно: «…від батька я
успадкував його сумлінність, а від матері – певне незадоволення хаосом, в якому
перебуває світ. Ніхто з моїх батьківне
страждав на дріб’язкові страхи, що гризуть людей, які зайняті лишень
автомобілями, кіно, наповненням холодильника чи змістом газет». До речі,
батько походив із Нової Зеландії, а мати була американкою. Зустрілися вони в
Парижі, де й одружилися.
Батько – єдиний з усієї родини справді глибоко вірив у Бога. Його розум і
воля завжди були звернені до Нього і єдналися з Ним, який перебував з Ним і в
Нім, і який вдосконалював його душу. Навіть хвороба, яка безжально зводила в
пащу могили, не зламала його Божественності.
Переконаний, що український читач у цій книзі знайде чимало фактів, які
стимулюватимуть його духовне життя. Особливо такі розділи як «Дім полоненого»,
«Зішестя в ад», «Дорогою ціною», «Солодкий присмак свободи» та інші.
Автобіографічна повість Т.Мертона
має десять цікавих розділів, епілог та змістовну статтю Бориса Гудзяка,
Єпископа УГКЦ у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, примітки і алфавітний
покажчик.
Книга видрукувана видавництвом «Свічадо» у Львові 2017 року.
Закінчує свою щиру автобіографічну повість Т.Мертон латиною:
SITFINISLIBRI, NOVFINISQUAERENDI, що в перекладі означає «Це кінець
книжки, але не кінець пошуків».