вівторок, 5 грудня 2017 р.

КНИГА 2017 РОКУ





Семиярусна гора

…Єдиний спосіб жити по справжньому – це жити у світі, насиченому присутністю і дійсністю Бога.

 

Книга «Семиярусна гора» Томаса Мертона в українському перекладі побачила світ у 2017 р.Б. Як вказується в анонсі – цей твір є одним із 100 найкращих книжок XX століття, який справив величезний вплив на сучасників автора і досі залишається актуальним і важливим. Семиярусна гора – автобіографічна повість, де автор щиро описує свій шлях до Бога, шлях з усіма його злетами і падінням, успіхами і невдачами – свої сім ярусів митарств.

Кілька слів про автора. Томас Мертон (1915-1968) – американський католицький священник, монах-трапіст, один з найпомітніших письменників минулого століття. Про дату свого народження Т.Мертон так пише у перших рядках цієї книги: «Я прийшов у цей світ останнього дня січня 1915 року, в часі великої війни, у затіні французьких гір неподалік кордону з Іспанією. Від природи вільний, створений за образом Божим».

А світ у цей час «…був справді картиною пекла, повною таких самих як і я, людей – тих, що люблять Бога і водночас ненавидять Його, покликаних до любови і водночас полонених страхом і власними безнадійно суперечливими бажаннями». Т.Мертон був надзвичайно обдарованою людиною. В п’ятирічному віці вмів читати, писати і малювати. Досконало знав французьку, англійську та латину. Мертон був літературознавцем і літературним критиком.

Саме через літературу він почав свій пошук навернення до Бога. Йому подобався католицизм: церкви, ікони, піснеспіви, дух і відчуття.

Однак , ранні дитячі роки Томаса були трагічними: в шестирічному віці втратив маму, а через кілька років помер батько. Томас став круглим сиротою. Цікавим тут є той факт, що молитися за упокій матері Мертон почав у двадцятишестирічному віці. «…Шестирічна дитина, яка дізнається, що її мама помирає, навіть не уявляє, що за неї можна молитися. Щойно тоді, коли я став католиком, - двадцять років по тому – нарешті почав молитися за маму». Слід підкреслити, що у дорослому віці Томас прийняв хрещення у католицькій церкві.

         Про своїх рідних Т.Мертон пише дуже лаконічно: «…від батька я успадкував його сумлінність, а від матері – певне незадоволення хаосом, в якому перебуває світ. Ніхто з моїх батьків  не страждав на дріб’язкові страхи, що гризуть людей, які зайняті лишень автомобілями, кіно, наповненням холодильника чи змістом газет». До речі, батько походив із Нової Зеландії, а мати була американкою. Зустрілися вони в Парижі, де й одружилися.

Батько – єдиний з усієї родини справді глибоко вірив у Бога. Його розум і воля завжди були звернені до Нього і єдналися з Ним, який перебував з Ним і в Нім, і який вдосконалював його душу. Навіть хвороба, яка безжально зводила в пащу могили, не зламала його Божественності.

Переконаний, що український читач у цій книзі знайде чимало фактів, які стимулюватимуть його духовне життя. Особливо такі розділи як «Дім полоненого», «Зішестя в ад», «Дорогою ціною», «Солодкий присмак свободи» та інші.

 Автобіографічна повість Т.Мертона має десять цікавих розділів, епілог та змістовну статтю Бориса Гудзяка, Єпископа УГКЦ у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, примітки і алфавітний покажчик.

Книга видрукувана видавництвом «Свічадо» у Львові 2017 року.

Закінчує свою щиру автобіографічну повість Т.Мертон латиною:

SIT  FINIS  LIBRI,  NOV  FINIS  QUAERENDI, що в перекладі означає «Це кінець книжки, але не кінець пошуків».

Адам Тарновський